НАСКУБУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСКУБТИ, бу, беш і НАСКУБАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Скубучи, добувати, одержувати що-небудь у якій-небудь кількості. Наскубти пір’я; Наскубти сіна з копиці.
2. розм. Рвати що-небудь у якій-небудь кількості. В полі наскубла [Олеся] величезний букет волошок і темно-лілових сокирок (Олесь Донченко, VI, 1957, 36).
3. тільки док., розм. Покарати за яку-небудь провину. Маленький Отецько.. підмочив кам’яний підмурок дому; його за це наскубли старші (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 138).
♦ Наскубти вуха (чуприну) — потягти багато разів за вуха (волосся). Хто ж то йому наскуб [вуха]? (Марко Кропивницький, IV, 1960, 216); Кілька разів таки піднімав [Микита] бучу, погрожував спіймати Сапуна і наскубти чуприну (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 63).