НАСІНИ́НА, и, жін., бот. Окреме зерно плоду якої-небудь рослини. У вівса всі насінини міцно з’єднані з гілочками волоті (Бур’яни і боротьба з ними, 1957, 27); У плоді яблуні може бути десять і більше насінин (Ботанічний журнал, X, 3, 1953, 17); В одному конверті Іван Володимирович знайшов кілька насінин (Олександр Довженко, I, 1958, 418).
2. Зерно гарбуза, соняшника і т. ін., вживане як ласощі. Раз по раз насінину за насіниною вона одно кидала у рот і, як миша, трощила своїми дрібними зубами (Панас Мирний, III, 1954, 235); Зернятко з насінини вигризається, а лушпиння — плюх, плюх… (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 536).