НАСІКАТИ, аю, аєш, недок., НАСІКТИ, ічу, ічеш, док., перех.
1. Покривати поверхню чого-небудь рядами нарізів, зазублин, насічок і т. ін. Роблячи сокири або насікаючи серпи, оповідав [батько].. сусідам про сей пам’ятний празник (Іван Франко, XVI, 1955, 240); Дід Сербиченко.. сів з оскардом насікати камінь до млина (Юрій Яновський, Мир, 1956, 230).
2. Нарубувати певну кількість чого-небудь. Катря по вечері наносить води, насіче дров… (Яків Качура, II, 1958, 126).
3. тільки док., розм. Дуже побити, пошмагати. Обличчя в нього червоне, пашить вогнем: так насічуть його вітер і сніг (Микола Трублаїні, I, 1955, 278).