НАСІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до насікти. Молодь всього світу перейшла Поле жнив, широке поле бою, Де зотліла бронзова стріла, Гострий спис, насічений хрестами (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 85); Обличчя бійців, блискучі, вмиті, насічені дощами, здавалось, були весь час злегка осяяні звідкись невидимим сонцем (Олесь Гончар, III, 1959, 307).
НАСІЧЕНИЙ
Тлумачення слова