НА́ШИ́ВКА, и, жін.
1. Смуга або шматок тканини, шкіри і т. ін., нашитий поверх чого-небудь. На покуті сиділа Нилина в білому кожусі з червоними й зеленими нашивками (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 259); Блискучі ремінні нашивки на плечах і на ліктях чорної куртки робили його схожим на якогось королевича (Олексій Кундзіч, Нов. і опов., 1951, 16).
2. Один із знаків розрізнення військових звань. Він був дуже гарний у цьому військовому одязі, з усіма нашивками й шевронами (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 158); Харкевич не розбирався в моряцьких нашивках і не знав, яке у нього [моряка] звання (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 12).
3. Почесний знак, що видається військовим за поранення чи за надстрокову службу. Ордени Вітчизняної війни першого і другого ступеня та два ордени Червоної Зірки прикрашали праву сторону кітеля [Нерчина], а на лівій дві нашивки свідчили про два важких поранення (Натан Рибак, Час, 1960, 26).