НАШИВАТИ, аю, аєш, недок., НАШИТИ, шию, шиєш, док., перех.
1. Шити яку-небудь кількість чогось. Здавалось [Докії]: сніги — то полотен сувоїща, Скільки б з них штаненят та біленьких сорочок.. Нашивала б синам, готувала для дочок (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 350); Обізвалась доля добрая: — Чи ти ті жупани поносила, Бо я тобі вже других нашила! (Народна лірика, 1956, 322); Куркулі ніби змагалися один з одним: хто більше нашиє витяжок (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 78).
2. Пришивати поверх чого-небудь. Дівчата на знак своєї вірності нашивали на головні вбрання моряків стрічки з своїми іменами (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 91); * Образно. Мов лату на латі, На серце печалі нашили літа (Тарас Шевченко, I, 1951, 282);
// Вишиваючи, виконувати який-небудь узор або його частину. Перші чотири стовпчики шиють зверху вниз справа наліво, а потім нашивають три стовпчики знизу вверх і теж справа наліво (Українське народне художнє вишивання, 1958, 25).
3. спец. Добавляти, доточувати до чого-небудь, збільшувати в розмірах; подовжувати. Щоб повністю використати вантажопідйомність автомашин, ми нашиваємо на них борти висотою 70—80 сантиметрів (Наука і життя, 2, 1962, 41).