НАШИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нашити. До кімнати ввійшов військовий у зеленому френчі, з нашитими на плечах відзначками полковника (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 159); Появився Гнат: шкірянка розстебнута, чоботи забризкані багнюкою, на галіфе на колінах і ззаду блищить нашита і вичовгана, мов бубон, шкіра (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 32);
// нашито, безос. присудк. сл. Всю дорогу реготали хлопці: багато, видно, було в дядьків-хуторян нашито нових шликів у запасі (Олесь Гончар, II, 1959, 252).
НАШИТИЙ
Тлумачення слова