НАШИ́ЛЬНИК, а, чол. У дишельній упряжі з хомутом — широкий ремінь або ланцюг, що йде від хомута до переднього кінця дишла. Дівчина закинула на бричку шлеї і нашильники та й пішла до хати (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 4); Нашильники роблять з ременя або ланцюга (Конярство, 1957, 182).
НАШИЛЬНИК
Тлумачення слова