НАШУМІТИ, млю, миш; мн. нашумлять; док.
1. Зчинити шум; наробити лементу. Бувало в темну найтемнішу ніч.. увійдуть [учні] в школу: книжки набік, — гомін, сміх, співи. З’явиться скрипка, — танки… Нашумлять, нагомонять і знову в темряву одлинцть (Степан Васильченко, Талант, 1955, 17); * Образно. Скрізь вітер нашумів, Що Дуб сякий-такий: «Упертий дуже він І зовсім не гнучкий» (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 111).
2. перен. Набрати широкого розголосу.