НАШТИРУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШТИРИТИ, рю, риш, док., перех., діал.
1. тільки док. Швидко погнати. Наштирили Зайку злиденні хорти (Іван Манжура, Тв., 1955, 256).
2. Підбурювати, підбивати до певного (перев. негативного) вчинку, дії. А баби все під’юджують, все наштирують [чоловіків] (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 257); Я його наштирю, хай приїде, щоб купив півкварти (Словник Грінченка).