НАШІ́ПТУВАЧ, а, чол., розм. Той, хто нашіптує (у 2 знач.) кому-небудь щось. Ми не хочемо, щоб за зрадників, нашіптувачів, шпигунів одповідала обивательська маса (Василь Еллан, II, 1958, 223); Миколу Коваля вони [керівний актив] до своєї компанії приймали, вважаючи його за нашіптувача.. і того, що пише в усі газети (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 85).
НАШІПТУВАЧ
Тлумачення слова