НАШАТИ́Р, ю, чол.
1. Амонієва сіль соляної кислоти у вигляді білого порошку, що використовується в техніці і медицині; хлористий амоній. У лабораторії аміак звичайно добувають, нагріваючи суміш нашатирю NH4Cl з гашеним вапном (Загальна хімія, 1955, 342).
2. Те саме, що Нашатирний спирт (див. нашатирний). Катря лежала на дивані розхристана й бліда. Уляна тулила їй до носа пляшечку з нашатирем (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 366).