НАСЕЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., НАСЕЛИ́ТИ, селю, селиш, док., перех.
1. Займати поселеннями, жителями якусь місцевість, приміщення і т. ін.; заселяти.
2. тільки недок. Жити на якійсь території. Двісті тисяч слов’ян, серед яких більше чверті українців, населяють Бразілію (Радянська Україна, 9.I 1954, 4); Слов’яни серед інших індоєвропейських народів з своєю мовою.. споконвіку населяли значну територію Середньої і Східної Європи (Нариси з діалектології української мови, 1955, 33);
// перен. Наповнювати собою що-небудь. Найчастіше глисти населяють той чи інший відділ кишок, але можуть паразитувати в печінці, в жовчному міхурі і в інших органах (Хвороби дитячого віку, 1955, 149).