НАРИВАТИ 1, аю, аєш, недок., НАРВАТИ, ву, веш, док., перех.
1. Рвучи, збирати яку-небудь кількість чогось. Я нариваю цілі пучки цвіту яблуні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); На доброму житі нажинала [Катерина Чумак] півтори копи, наривала по двісті снопів кучерявого гороху (Михайло Стельмах, II, 1962, 209); [Настуся:] Не буду танцювать, Поки барвінку не нарву Та не заквітчаюсь (Тарас Шевченко, II, 1963, 191); Він нарвав тоді інжиру з дерева (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 52); Уже Оленка гороб’ячого щавлю нарвала на борщ (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 11);
// Зриваючи, складати, робити що-небудь. Мати.. нарвала букет квітів на своїй клумбі (Олесь Донченко, IV, 1957, 22).
2. Рвучи, подрібнювати на маленькі частинки.
НАРИВАТИ 2, ає, недок., НАРВАТИ, ве, док. Запалюючись, утворювати нарив. Минуло багато часу, а рана на руці Данила Ковача ятрилась і наривала, він весь горів, ходив, як у тумані (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 378); — Дома ж було, чирячок нарве, то я вже й цибульки смажу й ганчірочку тру та й зав’язую (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 26);
// безос. — Та тут дівчина розрізала ногу. В лікарню зразу не принесли, воно й нарвало так, що ходити вже їй не можна (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 49).
НАРИВАТИ 3, аю, аєш, недок., НАРВАТИ, ву, веш, док., перех., діал. Готуючи до запрягання, прикріплювати ярмо до дишля. — Ой ви, хлопці, ви, добрі молодці, Уставайте, вози мажте, ярма наривайте, Сірі воли запрягайте! (Павло Чубинський, V, 1874, 1049); Чумак ярма нариває Та в Крим по сіль виїжджає (Українські народні думи.., 1955, 207);
// Запрягати волів. Кость нариває волів. Чоловік стоїть коло його, навчає (Степан Васильченко, III, 1960, 326).
НАРИВАТИ 4, аю, аєш, недок., НАРИТИ, ию, иєш, док., перех. Риючи, робити в землі заглибини, ями. Клята свиня нарила на городі такого, що хоч плач! (Словник Грінченка);
// Риючи, навибирати яку-небудь кількість чогось. Партизанська піхота.. нарила землі й лежала вже в шанцях, готуючись до відсічі (Юрій Яновський, I, 1958, 152).