НАРУМ’Я́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нарум’янити. Прачка обернулася до нього обвітреним, нарум’яненим працею і молодістю обличчям (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 22);
// у знач. прикм. Покритий, натертий рум’янами. Видавлюючи на нарум’яненому обличчі усмішку, вона [акробатка] кланялась у відповідь на ріденькі аплодисменти (Олесь Донченко, VI, 1957, 433).
НАРУМ’ЯНЕНИЙ
Тлумачення слова