НАРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нарубати;
// у знач. прикм. Незабаром вони повернулися з двома оберемками нарубаних дров (Олесь Донченко, IV, 1957, 89); В селі стояв запах.. соснової живиці з нарубаних дров (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 4).
НАРУБАНИЙ
Тлумачення слова