НАРОЗТВІР, присл., рідко. Те саме, що навстіж. Він злякано подивився на неї, прислухаючись до хати, двері якої були відчинені нарозтвір (Михайло Стельмах, I, 1962, 559); Нарозтвір стояли ворота в сараях та по загонах, в конюшнях та в кошарах. Худоба повиходила й бродила по подвір’ю (Андрій Головко, II, 1957, 285).
НАРОЗТВІР
Тлумачення слова