НАРО́ЗХВАТ, присл., розм.
1. Намагаючись перехопити, взяти кого-, що-небудь раніше іншого. Нарозхват беруться газети, що пахнуть ще свіжою фарбою (Микола Шеремет, Перші загони, 1939, 8); Його [О. Вишні] книжки розкуповувались одразу, нарозхват (Вітчизна, 5, 1967, 211).
2. у знач. присудк. сл. Мати великий попит. Давно вже минулися ті часи, коли заробітчани були тут [у Каховці] нарозхват (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 55).