НАРО́ДЖЕНИЙ, а, е,
1. Дієпр. пас. мин. ч. до народити 1, 2. Він скидався на народженого в клітці тигра, який уперше побачив кров (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 35); — Народжений у степу в кибитці чабана, працюючи змалечку пасту шком-верблюдником.., не мав я є серці левиної відваги (Олесь Гончар, II, 1959, 55); Народжена соціалістичною революцією диктатура пролетаріату відіграла всесвітньо-історичну роль, забезпечивши перемогу соціалізму в СРСР (Програма КПРС, 1961, 88).
2. у знач. ім. народжений, ного, чол.; народжена, ної, жін. Людина, яка тільки що або недавно народилася; дитина. Ступивши на долівку босими ногами, вона обіруч вхопила народженого, притисла до грудей і повернулась, щоб іти з хати (Степан Васильченко, II, 1959, 17); Бажаючи побачити народжену, кинулася [попадя] в дитячу (Панас Мирний, III, 1954, 192).
3. у знач. прикм., для чого, ким. Признач., створений для чого-небудь, бути кимось. Він належав до тієї категорії людей на селі, які вважають себе народженими для різних виборних посад (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 342); Лозовий іноді думав про те, що Дмитро Іванович народжений бути не практиком, а пропагандистом (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 547).