НАРОДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, чол. Той, хто любить народ. Російські та українські революціонери-демократи бачили в ньому [Т. Г. Шевченку] те, чим він саме був: великого народолюбця, правдолюбця, непримиренного борця проти соціального та національного гніту (Максим Рильський, III, 1955, 258).
НАРОДОЛЮБЕЦЬ
Тлумачення слова