НАРОДНИЦТВО

НАРО́ДНИЦТВО, а, сер. Суспільно-політичний рух дрібнобуржуазної інтелігенції Росії в пореформений період (друга половина XIX ст.), який ідеалізував селянську общину й заперечував керівну роль робітничого класу в революції. Ідеалізація селянина та його общини — одна з неодмінних складових частин народництва.. (Ленін, 2, 1969, 499); Пануючим напрямом суспільного руху, що відповідав ідейним поглядам різночинців, було народництво як суспільна течія, яка втягнула в своє русло все дійсно краще й передове, що було у народів Росії (Комуніст України, 12, 1966, 41).