НАРО́ДЕЦЬ, дця, чол., зневажл. Те саме, що народ 4. Почіплявся дрібонький [дрібненький] народець за старого дуба, може, з двадцятеро, і теліпаються усі, що мають сили, а велетень ані дуду (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 153).
НАРОДЕЦЬ
Тлумачення слова