НАРОЧИТО, присл. Присл. до нарочитий 1. [Одарка:] Що ж це ні тітки, ні Марусі? Це неначе нарочито нас звели… (Марко Кропивницький, I, 1958, 75); Уникаючи жандармського ока, Франко нарочито нікого не повідомив про день свого приїзду (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 62).
НАРОЧИТО
Тлумачення слова