НА́РОЧНИЙ, ного, чол. Посланець з терміновим дорученням, донесенням, повідомленням і т. ін.; гонець, кур’єр. 19 листопада [1918 року] Реввійськрада Українського фронту спеціальним нарочним надсилає частинам 1-ої дивізії наказ про початок наступу (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 52).
НАРОЧНИЙ
Тлумачення слова