НАРКОТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до наркотик 1. Лікування сном звичайно здійснюється з допомогою різних снотворних і наркотичних речовин (Наука і життя, 11, 1956, 17);
// Який містить у собі наркотик. Блідий широколистий тютюн насичує повітря наркотичною парою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 285).
2. перен. Який сильно діє на органи відчуття, п’янить, збуджує (про запахи). По покоях пішли наркотичні пахощі свіжої рожі, змішані з духом рому (Нечуй-Левицький, III, 1956, 112); Пахнуть рожі й.. наркотичні гвоздики (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 37).