НАРІ́ЖНИК, а, чол.
1. На дахові — верхня частина крокви, де з’єднуються під кутом два бруси.
2. діал. Ріг (будинку). Мусила [Целя] спочити, і мимоволі очі її зупинилися на афішах, якими обліплений був наріжник камениці (Іван Франко, II, 1950, 310).
НАРІЖНИК
Тлумачення слова