НА́РІВНО, присл.
1. На рівні частини, в однаковій кількості; порівну. Умовились [звірі] гуртом робити Облаву потайну, І хто добуде що — все нарівно ділити (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 110); Вона нагнулася й повну жменю вирвала рослих стебел льону. Розділила нарівно в обидві руки (Іван Ле, Мої листи, 1945, 24).
2. Так само, однаково. Про любов і розлуку нарівно Просить серце солдата в бою (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 10).