НАРІВНІ, присл.
1. На одному рівні, на одній лінії з ким-, чим-небудь і т. ін. Тінь Попенкова.. колишеться нарівні з тінню Петровою (Панас Мирний, I, 1954, 339); Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації (Олесь Гончар, Дорога.., 1953, 19).
2. Так само, однаково, на рівних правах і т. ін. з ким-небудь. Ра-Менаїс панувала і в храмах нарівні з богами (Леся Українка, I, 1951, 423); Пишаючись, нарівні з панами пив [Терентій] запіканку, зварену на перці (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 54); Ми з татком в усьому ідем нарівні — Я в школі, а він за верстатом (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 80);
// На рівні частини, порівну. Йому хотілося в війні зразу ж поділяти з союзниками все нарівні — і кров, і піт, і злигодні (Олександр Довженко, I, 1958, 299).