НА́РІСТ, наросту, чол.
1. Хвороблива пухлина, ненормальне потовщення якої-небудь частини організму людини, тварини, рослини. Батько витирає об ковальський фартух порепані, в крем’янистих наростах мозолів руки (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 17); Загуділи дуплаві липи. Їхня потріскана, з наростами кора схожа на старі соти (Михайло Стельмах, I, 1962, 259); Наприкінці літа на листках дуба з’являються кулясті нарости (Лікарські рослини, 1958, 100); * Образно. Монополістична буржуазія є непотрібним наростом на суспільному організмі, зайвою для процесу виробництва (Програма КПРС, 1961, 26); * У порівняннях. Хочеться скоріше завершить Все розпочате, що болить, як наріст, В чуткій душі (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 90).
2. Те, що наросло, нашарувалося, утворилося на поверхні чого-небудь. Вони обоє минають розкішну чашу басейну, посеред якої на снігу замерзає скільцьована чавунна змія. Влітку з її пащі високо підіймається водограй, а тепер її забили нарости криги (Михайло Стельмах, I, 1962, 296); Розглядаючи поверхню металевих електродів.., можна виявити, що на аноді утворюється заглибина, а на катоді — наріст (Курс фізики, III, 1956, 133).