НАРА́ЛЬНИК, а, чол. Змінна частина робочого органа ґрунтообробних знарядь. Сень трактора веде, наральники рихлять землю (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 145); Поля свої анти обробляли плугом із залізним наральником, сіяли просо, ячмінь, пшеницю, коноплі (Літературна Україна, 21.I 1964, 4).
НАРАЛЬНИК
Тлумачення слова