НАРАХО́ВУВАТИСЯ, ується, недок.
1. безос. Бути, існувати в якій-небудь кількості. Тільки в партизанських загонах, підпільних організаціях і групах нараховувалось понад 440 тисяч патріотів (Комуніст України, 12, 1968, 15).
2. бухг. Пас. до нараховувати 3. Нічним вартовим трудодні нараховуються в залежності від затраченого часу (Колгоспне село, 21.III 1956, 2).