НАРАХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нарахувати. Усі нараховані трудодні повинні бути обов’язково затверджені загальними зборами колгоспників (Радянська Україна, 4.III 1949, 2);
// нараховано, безос. присудк. сл. — От мені нараховано сім тисяч карбованців додаткової оплати (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 462).
НАРАХОВАНИЙ
Тлумачення слова