НАПИНДЮЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.
1. Набрати пихатого, бундючного вигляду. — Я накинув свою скуфію, надів найновішу, найпросторнішу рясу, трохи напиндючивсь та й пішов (Нечуй-Левицький, I, 1956, 126); — Я не хочу, щоб мною командували боягузи! — напиндючився Дульксвич (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 104).
2. Те саме, що надутися 4. Він примітив, що його не слухають, розсердився, напиндючився, витіяв з кишені газету й почав нишком читати (Нечуй-Левицький, V, 1966, 161).