НАПУ́ТЛИВИЙ, а, е. Який містить у собі повчання; повчальний. Буркотливо-напутливий тон старого Повчанського дратував Сагайдачного (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 58); З вікна сипалися сухенькі, напутливі слова Мирона (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 182).
НАПУТЛИВИЙ
Тлумачення слова