НА́ПУСК, у, чол.
1. Дія за значенням напускати, напустити 1. Поливання [суниць] здійснюють шляхом напуску води у борозни, зроблені кінним плужком уздовж рядків (Садівництво і ягідництво, 1957, 252).
2. заст. Напасть, наслання; напуст. [Храпко:] Що се? Напуск на мене? наговір? Усі проти мене, всі!.. (Панас Мирний, V, 1955, 200); — Я вправо поперся. Отут і кажи, що не напущено на чоловіка. Напущено, то вже й дурному зрозуміло. — Ніякого напуску. Ти з дороги збився, — заперечив Тимко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 17).
3. Частина одягу, яка нависає, виступає над чим-небудь. Вдягнений був [Потопальський] по-святковому,.. у люстринові штани з напуском на, видно, ще довоєнні чоботи (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 82).