НАПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напустити 5. Спереду їх стояв кремезний хлопець в розірваному піджаці, з напущеним на лоб русявим скуйовдженим чубом (Степан Васильченко, IV, 1960, 29); На ній був сірий просторий плащ, з-під якого визирали широкі ногавиці білих полотняних штанів, напущені на червоні сап’янці (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 310).
НАПУЩЕНИЙ
Тлумачення слова