НАПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до напухнути. Поралась [Іваниха] помалу, немов без тямку, та раз у раз втирала рукавом очі, вже й так червоні та напухлі від сліз (Леся Українка, III, 1952, 554); Тканина присохла до напухлих рубців, завдаючи йому нестерпного болю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 54).
НАПУХЛИЙ
Тлумачення слова