НАПУ́ДРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напудрити. Прийшов у ложу.. братанець баронеси, біленький, тоненький і либонь напудрений (Леся Українка, III, 1952, 542); Казимир та ще два напудрених та розкішно вдягнених лакеї прибирають у кімнаті й запалюють усі свічки (Іван Кочерга, I, 1956, 68).
НАПУДРЕНИЙ
Тлумачення слова