НАПРОКУДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Наробити, натворити чого-небудь поганого, неприємного, непорядного. — А правда була така, що хто б ти не був, що б ти не напрокудив, — сміло йди до князя (Гнат Хоткевич, I, 1966, 98).
НАПРОКУДИТИ
Тлумачення слова