НАПРОЧУД, присл.
1. Надзвичайно, дуже; навдивовижу. Погода була напрочуд гарна (Іван Франко, V, 1951, 8); Мій супутник виявився напрочуд говірким і товариським дідом (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 5).
2. Дуже добре, чудово. Напрочуд грають кобзарі, Кипить шпарке весілля (Павло Грабовський, I, 1959, 413).