НАПРЯМНИ́Й, а, е, спец.
1. Який надає розміщенню або рухові чого-небудь певного напряму. Забивання шпунтових рядів провадять за допомогою напрямних рам. Напрямна рама складається з маячних паль і укріплених на них напрямних брусів (Довідник сільського будівельника, 1956, 162); Вальці для обривання качанів своїми зубцями захоплюють стебла кукурудзи, обламують качани, які потім через напрямний ківш подають на стрічку транспортера (Колгоспне село, 2.VII 1954, 3); Напрямні канавки.
2. у знач. ім. напрямна, ної, жін. Частина станини верстата, обладнання, яка визначає рух деталей під час роботи. Під час експлуатації верстата необхідно дбати про чистоту і збереження напрямних станини, тобто оберігати їх від забоїн, подряпин (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 140).