НАПРЯМЛЯТИ, яю, яєш, недок., НАПРЯМИТИ, млю, миш; мн. напрямлять; док., перех.
1. Спрямовувати що-небудь кудись, надавати напряму чомусь. [Марко: (витягає револьвера й напрямляє в інженера) :] Підходь сюди! (Мирослав Ірчан, I, 1958, 128).
2. перен. Скеровувати на що-небудь (думки, розум, інтереси). Він глянув на зоране поле і сливе силоміць напрямив свої думки на щоденну роботу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97);
// розм. Повчати, давати вказівки, поради; навчати, наставляти. Не було у них учителів, що напрямляли б, як іти і куди іти, не було перед собою стежки, ніхто ще її ні разу не прокладав (Панас Мирний, III, 1954, 187).