НАПРАВЦІ́, присл., діал. Навпростець. Юрко вхопив наопашки сердак, перескочив пліт і пішов направці до двору (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 107); Не йшов [Марусяк] плаєм коло ріки, а пішов упоперек, через верх, без дороги, направці (Гнат Хоткевич, II, 1966, 250).
НАПРАВЦІ
Тлумачення слова