НАПРА́СНИЙ, а, е.
1. тільки напрасний, розм., рідко. Те саме, що несправедливий. Боляче відчував Юріштан, що напрасну велику кривду чинить батькові й матері, що піддався злобній хвилі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 192).
2. діал. Раптовий, несподіваний. Тиху задуму вечірнюю напрасна буря розвіяла (Леся Українка, I, 1951, 281); Напрасний дощ захопив мене серед вулиці, і я змушений був схоронитися (Іван Франко, I, 1955, 229).