НАПРА́СНО, розм., рідко, діал. Присл. до напрасний. — Ой на тобі, дівчинонько, ще й діжечку масла, Та не кажи на мене напрасно (Павло Чубинський, V, 1874, 866); Хтось застукав, і напрасно отворилися [відчинилися] двері; в порозі з’явився — хто? Тарас зі своїми сестричками (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 45).
НАПРАСНО
Тлумачення слова