НАПО́ВНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наповнити. У склянці, .. наповненій аж по сам край свіжою водою, стояли вони [рожі]… (Ольга Кобилянська, I, 1956, 465); Все навкруг було наповнене дивними звуками звірів (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 99); Марина готує стіл, когось чекає, вся наповнена радістю (Григорій Епік, Тв., 1958, 584); Пахнуть черешні, наповнені соком і глеєм (Кость Герасименко, Поезії, 1950, 43); Трамваїв проходило багато, і кожен з них поспішав, доверху наповнений людськими душами (Юрій Яновський, I, 1958, 191).
НАПОВНЕНИЙ
Тлумачення слова