НАПОСЛІДКУ, присл., розм. Те саме, що напослідок. Напалась мати на його; лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. А ж напослідку каже: — Ото треба було справити мені сіртук (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 127);
// У кінці, позаду. За повозами оддалік купа селян, господарів, баб і молоді, а напослідку, мов вівці, .. шкільна дітвора під проводом учителя (Іван Франко, II, 1950, 366).
НАПОСЛІДКУ
Тлумачення слова