НАПОСІДАТИ, аю, аєш, недок., НАПОСІСТИ, сяду, сядеш, док.
1. Сідати, навалюватися на кого-, що-небудь у великій кількості. На Ромку напосіло кілька хлопчаків (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 23); * Образно. [Дід:] Іди, Маріє, та вирішуйте швидше. Бо мені довго ждати все-таки не випадає: літа, вони, знаєш, таки напосідають, га? (Олександр Левада, Драми.., 1967, 271);
// Накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, черв’яків і т. ін.). — У мене в цукроварні Були б наслідки з роботи гарні, Коли б на буряки Не напосіли шкідники (Василь Еллан, I, 1958, 185).
2. розм. Натискати, давити своєю вагою на що-небудь. Завзято напосідав [Канушевич] ломом на скелю, відриваючи від неї великі, ледве порушені вибухом брили (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 86); Рибалки напосідали на опачини, але що могли вони вдіяти проти стихії!.. (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 261).
3. тільки недок. Наступаючи, тіснити кого-небудь; вести наступ. Канонада, як і раніше, була недалеко. Тиснуть, напосідають червоні (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 109); Потрібно було почекати підходу головних сил. Ворог, зваживши на це, напосідав (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 46).
4. перен., розм. Наполегливо вимагати, добиватися чого-небудь від когось; настоювати, наполягати. — Що ж там таке привіз ти? Чого мовчиш? Хвалися вже! — напосідає мама (Панас Мирний, IV, 1955, 339); Затялась [Катря], мов окаянна, нічого не сказала. А почав напосідати [Павло], гірко заридала (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 423); Повісив [Карпо] голову, мовчить. А тут біда: .. тойчоловік, що позичав гроші, теж напосів, у суд хоче позивати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 304); — Ще більше напосів [Макар] на трактористів: — Дітки, дітки, рушайте в добру годину! (Петро Панч, II, 1956, 108).
5. перен., розм. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимось (про хворобу, настрій, почуття і т. ін.). [Камілла:] Ти не знаєш, яке тяжке, яке страшне моє життя! Не знаєш, які думки не раз напосідають… (Іван Франко, IV, 1950, 446); Непереможна дрімота напосідала все міцніше й міцніше (Олесь Донченко, II, 1956, 65); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять?.. (Панас Мирний, IV, 1955, 353).
6. перен., розм. Наближатися, наступати (про неживі предмети, явища природи). Міг піти дощ, осінь напосідала (Іван Ле, Вибр., 1939, 304).