НАПОРАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Запасти, заготовити яку-небудь кількість чогось. — Цить, Сашко, не плач.. Напораєм сіна та наваримо каші. Не плач, хлопчику (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 475).
2. Наготувати багато їжі, страв. — А ти, Горпино, давай нам борщу, каші… Всього давай, що напорала (Панас Мирний, III, 1954, 331).
3. Заподіяти, натворити чого-небудь (перев. поганого, неприємного). Пронюхала Мишва, що вже нема Котів, Та швидше до мішків — І почала хазяйнувати, — Не стільки їсти, як псувати. Напорала Мишва купцеві баришів, Аж плаче він біля своїх мішків (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 51).