НАПОПОЛА́М, присл., розм. Те саме, що пополам. Павло кілька разів зряду жадібно затягся цигаркою. — Брехня! Напополам перервусь, а таки доб’юся свого (Андрій Головко, II, 1957, 474); Вовки виють в степах, буран рве землю, мете за вікном сніговицею напополам з піском (Олесь Гончар, II, 1959, 96).
НАПОПОЛАМ
Тлумачення слова